На презентації команди показали шоу-кари, а не справжні бойові боліди сезону — але рендери все одно дають підказки про напрямок думок інженерів і те, де філософії можуть розійтися.
Контекст регламенту 2026 такий:
- боліди стають меншими й легшими (цільова мінімальна вага 768 кг), аеродинаміка — з меншим притиском і опором (публічно озвучували орієнтири на кшталт -30% притиску і -55% опору);
- з’являється активна аеродинаміка (режими для поворотів/прямих), тож крильця й дрібні рішення починають грати по-новому;
- силові установки рухаються до більшого внеску електрики та стійкого пального.
Передня частина боліда Red Bull vs Racing Bulls: ніс, крило, активний спойлер
Ось де різниця кидається в очі першою:
- Ніс і архітектура переднього крила: Racing Bulls на рендерах обирає коротший, але піднятий носик, тоді як Red Bull виглядає інакше по пропорціях. Автор PlanetF1 пов’язує це з інакшою посадкою кокпіта та наслідками для розташування передньої осі.
- Зрілість форми крила: у Red Bull на рендерах помітно більше пластики — вигини, кривизна елементів, відчуття більш опрацьованої геометрії.
- Як працює активна аеро-частина: у Red Bull показаний один центральний актуатор під носом, а у Racing Bulls — два поди по краях. Це різні компроміси: аеродинамічні перешкоди, вага/пакування і потенційна жорсткість вузла.
- Додаткові елементи: у Red Bull на рендерах є diveplane, а на Racing Bulls його немає (принаймні в цій візуалізації).
Моя фанатська думка: Red Bull виглядає як команда, що одразу намагається закрити базу — зробити передок максимально стабільним і передбачуваним. А Racing Bulls ніби шукає нестандартну механіку/аеро взаємодії через компоновку active aero й носа.
Центральна зона і боковини
Далі починаються речі, які можуть реально впливати на стабільність боліда у трафіку:
- Дефлектори/напрямні елементи: загальна ідея схожа, але різне з’єднання з floor foot і сама геометрія. У Racing Bulls навіть описують натяк на умовну 4-сегментну роботу, хоча регламент натякає на три елементи.
- Колісні кожухи: раніше було більше специфікації, а тепер команди мають більше свободи в концепціях — на рендерах уже видно, що підхід у Red Bull і Racing Bulls розходиться.
- Вхід у боковину: Red Bull тримається за знайомий стиль shallow inlet / overbite, а Racing Bulls показує більш відкритий перископний варіант.
Мені тут найцікавіше саме чому: у 2026 активна аеро і нові обмеження мають змінити те, як команди борються з турбулентністю від передніх коліс. І схоже, що Red Bull робить ставку на контроль і компактність, а Racing Bulls — на дихаючий впуск і гру з потоками.
Корма і підлога: контроль турбулентності та нове заднє крило
У задній частині рендери теж підсвітили різні філософії:
- Кока-кола і звуження: помітний більш конусний підхід до нижньої частини кузова в зоні coke bottle, при цьому зберігається розділення верхнього/нижнього об’єму через потреби охолодження.
- Задній кут підлоги (боротьба з турбулентністю від задніх коліс): регламент дав більше простору для отворів/слотів у цій зоні. На рендерах Red Bull показує простішу схему слотів паралельно кромці, а Racing Bulls — детальніше поздовжнє рішення.
- Заднє крило: перехід до трьох елементів і вплив active aero. В описі підкреслюють, що нижній елемент довший і менш заломлений, а на прямих система має скидати притиск/опір.
Мій висновок як ентузіаста: Racing Bulls на рендерах виглядає сміливіше саме в деталях підлоги й задньої зони, а Red Bull — більш чисто і прагматично, ніби одразу думає про стабільну базову платформу, з якої потім легше й швидше розвиватися.
